НАШІ КРУКИ –НАШ СМОЛОСКИП.


Уночі вороняки крячуть,
Що в воронках сидять..
Вік би, падлюк не бачить,
Не чуть їх мать-перемать!

Колись вели нас на розстріл
Виривали дівочі коси.
Відбирали хліб;
Але розсипались кості,
і нема більше босих,
а в наших руках смолоскип!

Вороняки літаючи над Майданом,
Крячуть,катуючи його активістів.
Браття, спочивати ще надто рано,
Зметіть вороняк, до біса охвістя!
Здається всім ніби й байдуже.
Хай крутять з людей цигарки,
І небо в хмарах, але не дуже,
І Різдво ще святкуєм поки..

Але поставлена “йолка” згуби.
І вороняччя командує плі!
Біле пір”я і голубі дзьоби-губи,
Виглядають брудні в імлі..
Стріляють по нам.. – Вороняки,
Обернулись беркутами
А мирні домашні Сірки- собаки,-
Табачниками, нами обжертими.

Україно! Тобі потрібна оферта.
Моїх червоно-чорних муз.
Україно! Я не боюсь померти.
Я втратить Тебе боюсь!

..Вороняччя терпимо муки.
Потерпіть, мої браття, ще…
На поміч летять чорні круки,
З червоним вогнем з очей.

Червоний вогонь з чорних очей..
Спали вороняччя штиб!
Чорний крук- червоних ночей;
Наш стяг. Наш смолоскип.
***
Nebratan-nashi_kruky-nash_smoloskyp.mp3
Прим.: штиб-дрібне вугілля, вугільний пил.
29.12.2010 року. За мотивами поезії Євгена Плужника.

Опубліковано у КОХАННЯ, ПАТРІОТИЧНА ПОЕЗІЯ | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

4 Responses to НАШІ КРУКИ –НАШ СМОЛОСКИП.

  1. Тіна Шупик коментує:

    Дуже сильно і потужно, але мені не дуже сподобалося. Зараз поясню чому… По-перше, швидко сприймаю. Я не В.В.Яременко, що оповідає годинами про те, як він швидко читає, швидко обкрадає і т.д. Просто швидко сприймаю насправді. Чому Ви в колі птахів? Невже вірування єгиптян у Бога Птаха так сильно Вас вразило? Як не “синичка” з цілком людським обличчям, то “круки”, “індючки”, “ворони”… До речі, “Синиччин” лемент – не дуже гарно. Це не польська, де має бути приголоссссссссссссся суцільне. А смислове навантаження доробку… Я не християнка. Однак можу читати чужі пошуки істини спокійно. Різні віри далеко заводять своїх вірян. Дуже далеко від істини… Це одне. А інше… Песимізм. Песимізм. Песимізм. Не можна звихуватися на Майдані. До Майдану були події, люди, що його зумовили і т.д. Майдан – це не кінець, і не початок… Не можна поетизувати перехідну річ, метод і спосіб. Не можна вічно… Таке вражіння, що автор має і надалі дати продовження подій, от лише біда, що автор не мав на меті робити просто мітинговий майдан. Отож, як завжди, замулили і зупинилися. Ніякі не круки! Роботи без душі, серця, розуму. Безликі, убогі. І лише обсмоктують кістки, яких нема. Запропонувала робити блог про Маківку. Гадаєте відгукнулися? Зачали розповідати, що маю підрости. Ви бачили де-небудь ще таке бидло? Це я маю зі своїх 169 см підрости? А образно… Звідки знати, хто я? Такі, як я, не ростуть. І я не піянерка при цім… Звичайна людина.

    • nebratan коментує:

      Дякую за приязний і змістовний коментар. Дружня критика завжди потрібна.
      Сприймаю. Хоч Ви й написали на початку і похвалу. Теж дякую:-).
      Трішки поясню образність своєї поезії. Чому синички? Це народне повір”я. Принаймні там де я народився мені ще з дитинства розповідали, що в День Святого Миколая завжди прилітають ближче до людей синички. Може то добрі душі послані святим? Круки? Це один з символів ще давньої України. Родовий знак багатьох родів українських. Тут протиставлення. Могутній чорний крук (український повстанець) і сіре вороняччя хамособачників. -Згадайте. Навіть пісня є. Я Крук-чорний сокіл УПА. Традиція. -Це наша традиція.
      Чорне і червоне. Червоне і чорне. Вогонь. Потрібно запалити вогонь в серцях . Інакше темінь. Почитайте Дмитра Донцова. Одна з складових українського націоналізму.-Нашої боротьби, -революційна романтика. Людей потрібно вчити на образах. Благородних образах. Щодо Майдану. Він потрібний. Чим скоріше тим краще. Чому? Відповім в слідуючому вірші , написаному як продовження віршу Олекси Стефановича. Сьогодні опублікую на всіх своїх блогах. Щодо Вашого блогу. Я поважаю всіх, хто любить Україну. Люблю всіх українських патріотів. Не ображайтеся. Маківка поки що мною не вивчена , як явище. Ближче мені боротьба УПА. Тому що я ще застав живими цих героїчних людей. Я слухав їх розповіді. Бачив місця подій. Від Маківки я й живу далеко. Потрібно спочатку приїхати. Побачити. Поспілкуватись з людьми.
      А я в свою чергу пропоную відкрити аккаунт в ЖЖ і публікувати дописи про Маківку і її героїв в моїй спільноті. Ваша аудиторія значно розшириться. Будемо приязні один до одного, бо ділити нам нічого, крім кайданків, які от-от накинуть на руки і нам і всім, хто любить Україну. Всім нам. Звичайним людям. Я теж, як і ви , звичайна людина і хочу людиною й залишитися.

  2. Тіна Шупик коментує:

    Дякую. Ви щирі і добрі. Просто не сподобалося “чччччччч”. Якось мені стало цікаве те “чч”. Виявляється, що на Галичині насправді не “ччикають”, немає такого дивного вимовляння шиплячих. Мені це важливо, бо вічно бита за артикуляцію, наголоси. Уявіть, що мені довелося дитинство мати на Західній, а в Києві вчитися у школі… Тож, з наголосами і досі проблема. Нині почуваєшся добре лише десь у Словаччині… Отже, мені відома і “київська вимова”, і “західняцька”. Стало цікаво, і дослідила, що “чикають” на межі Тернопільщини і Хмельниччини. Більше – Хмельниччини навіть.

    Дякую за щирість. Добрі слова. Напевно, я привид. Добре, якщо те, що роблю, комусь треба. Інколи не приходиш, бо знаєш, що ті люди все одно все зроблять по-своєму і ти просто зайвий. На тебе навіть двері не реагують, птахи стрибають під ноги. Плебеї, а такі, виявляється, таки є, вважають тебе за мафіозі, “тата хрещеного” і т.д. Ніхто тебе не чує і не бачить. Таких, як ти багато, типу. З робіт тебе звільняють. В організаціях самі євреї. Відмивають гроші, чи не відмивають… яка вже все різниця. Мені якось не платили за роботу цілий рік. Свої. Зробили божевільною. Свої. Пошкодували мені навіть заробленого. Мене запрошують до Сорбони, а тут я не можу навіть дисертації захищати. Я почуваюся, як Григорій Гладій. Це жахливо. Я не можу жити вдома. Чому? Щоби в ХХІ столітті шукала притулку в світі, що став наскрізь космополітичним. Усі здуріли. Усі хочуть бути мутантами.

    Дякую.

  3. nebratan коментує:

    Справа в не в повторі “ч”, а втому, що наш прапор червоно-чорний. Це стяг національної революції. Тому без повторів не обійтись. Моя поезія здебільшого політична. В ній присутній романтизм і революційна символіка. Потрібно будити людей з тяжкого сну “покращень вже сьогодні”. Такий час.

    ..Ви щось надто песимістичні. – Для мене ті, що обдурюють людей, здирають з останню них сорочку чи вишиванку, мають зовсім іншу природу й одну назву
    (синонім бандита). – Це сонм “даунецьких”, де б вони не жили і ким би себе не вважали.

    Тому не називайте “своїми”, тих, що вас чи інших порядних людей обдурили і обдурюють. Це просто злодії.
    Національність їхня “даунецькі”. Тепер їх влада. Вони цинічно “розводять лохів”, знищують нашу мову , культуру і і сторію. Тому не час для песимізму. Потрібно працювати, самовдосконалюватись. переконувати інших. В Божий промисел не входить зберігати явище даунецького дебілізму в Україні довічно.
    Холод минає. Вже ось-ось прийде весна.

    І “повіє вогонь новий з Холодного Яру”.

    ..Жити за кородоном?
    – Довший час жив за межами України. Але люди кажуть: “Добре там, де нас нема”. -Іноді туга за Вітчизною стає нестерпною. Люди готові кинути доволі заможне життя десь в Бельгії чи Нідерландах аби тільки побачити рідне поле, ліс, річку, небо. -Не все вимірюється матеріальними цінностями.
    В українцеві закладена надто сильна любов до землі. У всякому разі в більшості.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s