СІМ НЕЗРИМИХ Я.

(За мотивами тексту балади одеської групи “Flёur” -“Непобедимая армия”- (Непереможна армія).
Для Т.  ..Дякую групі “Flёur” за гарну музику.

Спорожнілим нічним вулицям,
Подобається коханців поспіх;
А ліхтарі в темряві щуляться,
стискаючи кільцем їх,- млосних..
– Тебе шукаю,- ту, що губиться,
в мені, як в коханнях-колоссях..
І лабіринти з гілок – щупалець,
щезають в холодних росах;
Вони ще не знають,
що я тебе не віддам,
і ти не знаєш,
Я знаю лиш сам,-
нікому. Бо ти мій храм,
якого кохають,
як тисячі ідолів Рам.

Ти сидиш, креслячи на підлозі,
темрявою,- тіні крижинок,
ніби прозорих людинок,
які слова сказати не в змозі;
Бо з їхнього крижаного замку,
виривається синє світило
що обертаєтья в ночі рамку,
крадучи в мене твоє тіло..

Мороком часу, мій
головний противник,-
приносить жертву тобою вікам.
Час ворухнутись не смій,
ти головний кривдник:
Я тобі її, все одно не віддам,
кохання належить тільки нам!
Я німію кохана в тобі,
а ти в мені теж онімій,
холодом наших лібід.

Їх нестримна армія і я,
в сто крат сильніш,
тисячі янголів, лиш,
коли будеш моя;
Грізна хмар на небі сім”я,
морок рятувати облиш,
з нічних хмар десятка дірок,
спалахни світлом очищ!
допоможи спустити курок,-
Нехай променисто засія,-
непереможна армія- моя!

З бастіонами нерозуміння,
наодинці- біль і втома;
колючий північний вітер,
рве фата-моргани з корінням,
а гарячих пустель судома,
Продовжує ними горіти..

Спорожніла зала,
очікувань на відправку ,
нашого потягу.
А часу так мало,
розмови, наче гавкіт,-
чужим вокзалом,
зникають у протягу..
Ми не станем чужими,
на колії вічності,
її слова складені тими,
Хто ненавидів пересічності!

Моя містична армія-
невидима, й тисячі янголів,
сильніша в стократ.
У янголів моногамія,
і немає прозорих лат,
а, за моєю спиною
хмари ворожками Вангами,
Зурочують янголят..
І їх кусає, ніби зоряна змія,-
непереможна армія. Моя…

Не бійся постаті-плями
що в сутінках незрима,
то лиш опудало тіні.
Даю тобі гострий камінь,
опудалу з страшними очима,
перебий ногу в коліні,
Мороку й порожнечі нема.
літає птах смерті,- пітьма.

..Її пожива – твій останній подих,
Хоч його міліграм,
Хоч гран.
Але я не дам на твою смерть згоди,
Я тебе не віддам.
– Краще загину сам.
Ти не втратиш своєї ніколи вроди.
..Кров з ран,
випиває опудало-смерть,
мною повнячись вщерть,
але моя смерть тобі не зашкодить,
ти живи, а я буду там,
звідки янгол світла до тебе сходить,
по драбині, що я йому дам.

Тисяча світлих янголів і я.
тепер непереможна арміЯ.
-Лише твоя.
А я..
у невидимок казармі,
мої сім незримих Я-
будуть з тобою
Вічно.
Поклич но,
у свої сни -мене,
і армія хай засне,
у казармі звично.

В янгольських роях,
сплю Я,
і Ти,-що тільки моя…

Nebratan-7_nezrymych_ya.mp3

Оригінальний текст балади групи Flёur: НЕПОБЕДИМАЯ АРМИЯ .(натисніть на посилання).

Опубліковано у КОХАННЯ, ПЕРЕКЛАДИ З РОСІЙСЬКОЇ, ХИМЕРНОСТІ ВСЕСВІТУ | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s