ПРИХОДЬ ..


Холодний день бринить яскравим ранком,
– Немов злітає білий дивний птах.
– Чому ж тоді ,- моя чарівна мавко,
Не грієш ти тюльпани на вустах?

Тендітні дуже..- Ці весняні квіти!
Червоний гурт їх в вазі зачекавсь,
Цілунками твоїми, щоб зігрітись,
Й лишитися красою біля нас..

Мчу шляхом степовим, немов на крилах,
– Вже не існує більше перепон:
Краса твоя, як незборима сила,
Прямує поміж стужавілих крон.

Колючий вітер розкривається снігами,
Що пута рвуть усіх пересторог,
І не лишилось більше поміж нами,
– Ні сумнівів ніяких , ні тривог!

– Приходь скоріше із лісів прадавніх,
У цей сумний, й холодний світ,
Щоб забринівши у веснянім славні,
Мені віддати сонячний привіт!

Хай сніг розтане у твоїх долонях,
Пролившись на чоло рясним дощем;
І молодість, як золотавий сонях,-
Зросте, і поверне кохання щем !
***
Nebratan /ЛІРИКА / ВІРШІ З СТАРОГО НОТАТНИКА / КОХАННЯ / ПРИХОДЬ ..

Опубліковано у КОХАННЯ | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s