Еклектика.

“Сподівання- сни стережуть”.
Платон(Помер в 347 до н. е. у віці вісімдесяти років, в день свого народження.
Його поховали в саду ним же заснованої Академії.)
1.
Природна суміш давнього буття:
Рух атомів. Відхилення від цілі
І ніби не безсмертної душі, тертя,
І справедливість, у людини, тілі
– Запобігання болю і страждань,
То філософія від грека Епікура:
Немає в ній молитви і ридань…-
Нема й Христа, зате є синекура
– Це місце, де нездара чи талант
Отримує завжди стандартні блага,
Де борсучку, дається вовка грант,
– Де видається хересом малага.
– Чи є в нім Бог?- Немає! Лиш боги́,
Що безкінечно від людей далекі,
– Як щезлий слід турецького аги!
Як два світи прекрасні в грі “Судекі”!
– Немає Господа, й немає козаків.
І висохла ущерть криниця честі.
Картину доблесті, з на СНІД мазків,
– Нагору Епікуру не привéсти.

…Олімп чекав колись,
Тепер же перестав.
Й жахнулась пекла вись,
Й покликала Христа.
2.
Незнаний Космос. – Ти Першооснова
– (За вченням стоїків принаймні)…
– Блаженний Вакуум в нещастях Йова,
І псих блажен, в синдромі параноїдальнім;
– Він бачить сад, де логіка, – паркан,
А фізика, то дерево, і етика,- плоди
І філософія у нім, як стоїкам капкан,
Які благають Космос: “Пощади”!
Та чи послухає їх той, у кого вух нема
У невагомостях й протуберанцях?
Нічого не віддасться задармá,
Велінням Бога, і Його Послáнця.

– Не вірим ми? Не вірили й вони,-
Ті що зітліли, не наблизившись до Суті!
– Готовий харч із душ для сатани,
– Що в космосі улюбленім прикуті.
3.
Афінська Академія від дідуся Платона…
Знання розкішні: ідеал для незалежних.
– Місцина вище колонади Парфенона
Для перших голубих й непротилежних.
Одної статі і одного духу хлопчик й чоловік
– Їх філософія, й педерастія, як наука.
Їх “Ейдос”- світ ідей, – шнурки без черевик,
Чекає втілення, наче з коханими розлука.
Держава їхня ідеальна, й устрій теж.
Вони можливі тільки на папері.
Їх гасло: “За речами стеж –
Світ пізнавай, гуляючи в Етері”
Їх сила- Ерос!- їх кохання- птах,
Який літає, заховавши крила!
Він сороміцько-бородатий патріарх,
Що обнімає юнака безсило.
(Гидота в старості оцінювати зад,
– Неначе б то була вагіна,
І бачити там храм, де лиш фасад,
І часом вазелін, чи мильна піна..)
– Так агітує Київ Елтон Джон
(Пасивним роздає презервативи):
Помадний ідол. Пат і Паташон
Коняка, звільнений від гриви.-
Фактично ж “дідько лисий” від пісень.
Прощання Сера з Пóпом мелодійне.
Хард-рок відсутній, там де є мігрень
Від СНІДу ліки, й геяче снодійне..

Платона “сподівання сни постережуть”
І пропадуть в восьмидесятирічнім.
Його оливи голубі,- філософи стрижуть
Спекотним липнем і холодним січнем.
Й біда приходить в той афінський сад,
А в рідний наш,- прокляття та недолі:
Стріли поламані, розбитих автострад,
– Й розбито Святослава в Доростолі…
4.
“Платон мій друг, та істина дорожча”
Аристотель.

Формальну логіку придумав Аристотель,
Гуляючи, з ще юним,- Олександром.
– Парипатетика(“прогулянка”)- достóту
(Воістину) це греко-македонські мандри:
Війна достойників у світі стародавнім,
Поразка персів і тріумф Еллади
І підсумок досягнень, в герцеві уявнім,-
Богів Олімпу з демонами зради.
– “Платон мій друг, та істина дорожча”
– Кохання жінки, – то найвища цінність!
А світ матеріального- цементний розчин,
Який закріплює з Духовним пуповинність…
– Скупий на слово(не риторик),-
Проте дослідник сущого і трагік
В виставі, де присутній морок,
– І гострі списи, і криваві шпаги
Немає формул, тільки міркування.
Практичне вміння(“техне”), і знання:
– Народження об’єкту, й поховання,
– І мудрості, що в кожному, зерня́…

– Пізнати продуктивне,
Щоб крихке забути.
Побути Вищим Рівнем
Цезарем і Брутом.

Механіка- це рух. Холодне- це вологе.
Акустика. І оптика. І звук.
Повітря струс.- Луна пішла від Бога,-
Хвиля інерції від Божих рук.
Наш Всесвіт. ( Простором обмежений,
Та необмежений у часі)
Сферичний, нáчебто, і необстежений,
І абсолютний в своїй масі…-
Довкола сонця крутиться Земля.
Зірки чомусь стоять на місці.
– А навкруги етерних тіл поля,
Де щось належить і людині-трісці.
Створіння Боже!- Всьому є причина!
Формальна і дієва. І кінцева й початкова.
Матеріальні крила в янгольського чина,
Сліпуче-біла, пір’я їх, “від Боженьки” основа.

Рух безперервний. Швидко чи повільно
Всяк суще крутиться, біжить, літає.
Нема перерви в часу, й все доцільно
– І Дух, над прірвами століть, витає..
5.
“Найнеобхідніша наука – це наука забувати непотрібне”.
Антисфен.

– “Найнеобхідніша наука..” –
Здатність “забувати непотрібне”
– Щоб не померти в муках,
– Люби собі подібне!
Кохай, лиш ту дружину,
Яка для тебе гарна.
Стискай в собі пружину,
І смерть буде не марна.
Помри вві сні, й щасливим!
І встанеш ти блаженним:
Не псом, не гавкітливим,
– Й котами береженим.-
Дурним і наймудрішим,
(Не знаючим нічого).
Багатим, але пішим,
Що на шляху до Бога.

На пагорбі в Атенах,
Що Кіносаргом зветься,
Учились в Антисфена
Моралі з читок- лекцій.
Апологет, громадськості,- відносин
– По грецьки “кінік”, на латині ж “цинік”!
Предтеча криз і форумів-давосин,
Хоч не собак, але кусючих, аж до клінік!

…Хворіє світ відсутністю моралі,
Яку так шанував старий філософ.
І по зловісній крутиться спіралі,
Щоб впасти скоро “глиняним Колосом”.

Відмовитись від жирних благ
(Душі додати благодаті),
Щоб лишній став Археопаг,
– Для циніків-Сократів..-
Блаженство мрії. Плутанина міркувань.
– Анархія, що заміняє матір!
Причина для безглуздих пліткувань,
Для простачків ловило- ятір.
– Адже не в бочці Діогена ідеал.
Далеко десь. На небосхилі.
Човен пливе, й не рухає причал,
– Й овечка плаче у Рахилі,-

Страждає мати, бо народжує дітей.
Страждають люди, бо не добрі.
– Й Пігмаліони ліплять Галатей,-
Бо лиш скульптури покохать хоробрі..
6.
“Всякому – своє”. “Благодіяння, зроблені недостойному, я вважаю злочинами..”
Марк Туллій Цицерон.

– Еклектика. – Поєднання систем,
Що надто різні, й часто несумісні.
– Жер залюбки людину Поліфем,-
І баранів любив та опрісноки прісні.
Ще й досі хочеться об’єднання громад
І політичних партій, і концепцій
Нівелювання всіх партійних вад,
І видачі (від “тушок”)- контрацепцій!
– Платоспроможна філософія така:
Та чи спроможна світ перевернути?
Об’єднана поштучно і красиво-гомінка,
Й вербуюча усіх підряд в рекрути.

…Триває між філософів не мир і не війна
Пихтять історії їх вчення-самокрутки.
Слизька концепція й невпіймана,- в’юна,
– Шорстка і груба,- в неотесаної лутки.
Єднання двох, в провладний каламбур
А трьох у жарт, що прозвучав невдало.
– Не філософія, – щось схоже на сумбур,
Що долу впав, із плачучим Дедалом.
Ікар давно розбився. Зникли сни,
Які приносять марні сподівання.
І віск розтав в копитах темної весни,
Щоб забезпечити пекельне просування.
(Овечок тягне за собою не Рахіль,
– А той, хто прагне поєднати
В собі мундир НКВД й єпатрахіль,
І в табори, по “братському”, загнати).

Еклектика. Плутарх і Цицерон.
(Відносини запутані й високі).
– Низькі: Бідняк і “Дон-барон”,
– Що з України витягає соки…

– Колись сумісні, нині ж несумісні.
Громади й банди, і сваволя, як закон!
Багато зникло філософських істин,
Й все більше скривджених ікон..
Бо “Всякому своє”, й ніяк інакше!
І ворог нам не брат, а навпаки.
Й холодна, а не тепла Кандалакша,
Й течуть вперед, а не назад роки!
Благодіяння, зроблені достойному,
– Людей достойні похвали.
– Нещирому ж,- і недостойному,
Це злочин, і причому немалий!
– Гріха кавалок то, й пекельна сірка,
– Що душу пропікає і смердить:
Негідникам навік, а добрим перевірка,
– Щоб злючим більше не годить!

…Нема зла більше, ніж несправджені надії,
Й закриті вуха, правд, які не чують.
– Об’єднує людей, лише природа і події,
– Що неминучий епілог Буттю віщують…
***
Nebratan

Nebratan-eklektyka.mp3

Опубліковано у ХИМЕРНОСТІ ВСЕСВІТУ | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s