Піщане кохання.


..Були часи, що не минулись –
Здавалося мені.. І вірилось у краще-
На мушлі наступав, ногами вулиць,
Щоб мчатися коханцем-неледащóм.

П’яти мочив в солоне й прісне
І пробував солодке та гірке;
Й не відчував відтінку плісняв,
Й пісок, мав кращим,- за паркет.
Ще: Камінці кидав у воду-
(Так рахував своїх дівчат);
Й на пляжні любощі їх згоду,
Отримував без всяких плат.
– На голові тримав корону
У морі впійманих сердець,
– Гімни співав дівочім лону,
– Наче вітрилу якорець..

– Лиш ти, долонею ховала,
В моє блаженство перехід,
Куди хотів би бігти чвалом,
Й стрибками березневих ід!-
Моїм кинджалом тебе вбити,
Не хочу, наче юний Брут.
Як Цезар Клеопатрі,- квіти,
– Я подарую тобі тут.
І покохаю, й приголублю
– Тебе! – Закохану й різкý.
Вночі. Жахаюче і грубо.
Терпляче й ніжно. На піску.

– Моє піщане,- неминаюче кохання,
Вічне, – мов пляж і Коктебель…
Квиління чайчине. Ні! – Не прощання,
А в небокрай, із хвиль, щабéль.
***
Nebratan

Опубліковано у КОХАННЯ | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s