Солоні води.

Приземлено-грунтовні і прозорі,
Лиш іноді щипаючі язик
Солоні мінеральні води і суворі,
Рятуючі усе, до чого звик…
– А поряд мова дихає на ладан,-
(Гарантію бо вкрали на життя)
І шматувати слово кожен ладен
І на столах розставлена кутя!
Покійницю, живу ще, поминають!
– Й зрікаються солоної води;
Й солодким пряником пірнають,
В байдужості жорстокої, плоди.
– Нащадки Аріїв, останнього коліна,
– Тепер п’ють пиво іноземнних слів,-
Щоб піною гіркою отруїлась, солов’їна.-
Щоб Український Дім, Москвою спопелів.

Як можна плакати, коли води немає?
Як можна жити під чужим ярмом?
– Як можна вдовольнятися нагаєм,
Коли в руках тримаєш вила й лом?
Хіба на часі реченням страждати?
Чи є ще час воскреснути пісням?
Я хочу сподіватися,- я хочу знати,
Й летіти в Вирій сірим пташеням…
***
Nebratan

Опубліковано у УДАР!. Додати до закладок постійне посилання.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s