Ти написала мені вірш.

Ти написала мені вірш,
Біжучи полем і степом:
“Нещасну зіллям розріж,
А піраміди Аменхотепом
Ти мій нестаріючий фараон
В старовинній чумарці
Моє тіло – твій трон,
А твоє в моїй шпарці
– Я тепла як віск,
Й бурштинова, як сонце.
Я твій регіт і тріск
Відкриті двері й віконце.
Ми з тобою ціле й одне,
Нерозривне, як довга осінь.
Ми арійський по білому дзен
На шумерському альбатросі.

А степи витікають в море,
А кохання тече в океани
– Твоя мумія – моє горе
– Мої привиди – твої рани.

…Я біжу непричесана степом
І ходжу непричесаним лісом
Я вірш, прочитаний Аменхотепом,
Я бинт, що обмотує мумію тісно.”

Ти написала мені вірш,
Крапельками проникаючих весел,
Човнами кам’яних ніш,
Електрикою загадкових Тесел;
Але я від прози сухий,
Яка давить каменем плечі,-
В піраміди чотири дахи
– І усього один вечір –
Ми нездатні з тобою вдвох
На придумані разом рими –
Ми наш спільний сумний епілог
Що не втиснеться у екстрими…
***
Nebratan

Nebratan-ty napysala meni virsh.mp3

Опубліковано у КОХАННЯ | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s