В цей день я плачу мовчки і без сліз.
Я висох в чотирнáдцятому році.
Кров зцебеніла з Іловайських риз,
в моєму і Христовім тоді оці.
Я не пробачив, не простив, не переміг.
Забудьте люди співчуття мені за муку.
За біль поразки, за відсутність ніг.
За “коридор зелений” й чорну луку. Читати далі
..Під червону калину
що на чорному грунті
під блакитну волошку,
що у жовтих степах –
суне прапор червоний,
суне серп, що звіздатий,
щоб стинати колосся,
і щоб жерти людей. Читати далі
На Миколу йде сніжок,
й на Миколин моріжок,
й на Святого Миколая,
тих сніжинок вистачає
Каже Бог, що Миколаю,
снігом шлях Я устилаю!
Невгамовному й Святому,
попри труднощі і втому;
Щоб прийшов у кожен дім,
у фейсбук,і гугл, і стім,
й не заходив щоб “в контактє”
(де двоглавий птєродактєль,
і гібридний рускій мір,
й спирт підробний за комір!)
Порадійте ж добрі люде,
що до Вас Святий прибуде!
На привабливих санчатах,
в ваших дітках й онучатах,
в ващих песиках й котах,
з добрим словом на вустах!
*
Nebratan
Он говорит, а Вата внемлет,
страну матрёшкою чудя.
Без разговоров и полемик,
и без тлетворного “Дождя”:
“Пришлось поднять с колен Россию,
чтоб ей поглубже засадить!
И в глотку влить Ей некрасиво,
зато “крымняшем” угодить!
– А захлебнётся Девка если,
то в тёлку-зомби превращу!
И подою (потешу чресли),
и об аборте извещу:
– А вот и он! Родился жертва,
гибридный, вежливый и вскользь!
Дитя злодейства и трансферта,
где пушки вместе, люди врозь!” Читати далі
Великдень близько, що на 1-ше,
а 2-ге ватяне й гидке…
Хто діло ватяне заверше?
Хто справу ватяну заткне?
Хіба міністром бути важко,
в кріслі–качалці й галіфе?
Хіба в поліції мандрашка,
коли погони під шафе? Читати далі
– Слабенький нападає на здорову,
Країну Мрій, державоньку-відпад.
– Хвороба збудувала маппет-шоу,
завмерлих клоунів реакції і вад.
Від песимістів вже нема відбою,
як від болотних в чині комарів.
Погонний метр реве на фут собою,
гобоячись достиглим трупом в рів. Читати далі
Спочатку людям. Потім і звірятам.
А наостанок гоблінам й чортам.
Я побажаю цим зимовим святом,
яке не знали Єва і Адам:
Не повертайтесь тилом до ялинки!
Не поробіть погано тим собі!
Візьміть надійну іграшку зі скриньки!
Зробіть приємне спусковій скобі́!
Зніміть на “миротворці” запобіжник.
Знайдіть йому Ваала мідний лоб.
І відшукайте “йолку” й її лі́жник.
І покладіть їх кулями у гроб! Читати далі
Насильно мертвим можна побувати,
щоб потім повернутись до життя.
Ми відвоюємо Дебальцеве солдати.
Нехай смакує на Свя́т-ве́чір вам кутя!
Вам зверху видно світ на холокостах.
Вам зверху чути 33-тій рік.
Ви помирилися на цви́нтарях й погостах.
Ви не змирилися із стогоном калік.
Хто в пеклі, а хто в Вирії на свято?
Хто рай, ще на землі собі здобув?
Не гребуйте похованим солдатом!
Не забувайте! Він же не забув!
Він нас спромігся досі захистити,
на дію власну видавши квиток.
На свою смерть. Щоб сєпари й бандити,
не ви́жерли країну, як жовток! Читати далі
МОЯ ЛІРИКА 